Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової палати у господарських справах Верховного Суду України у складі:

головуючогоСамсіна І.Л.,суддів:Барбари В.П., Берднік І.С., Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Ємця А.А., Жайворонок Т.Є., Колесника П.І., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Потильчака О.І., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Котовський винзавод» (далі - Винзавод) до Антимонопольного комітету України (далі - АМКУ) про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и л а:

У 2014 році Винзавод звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення АМКУ від 5 листопада 2013 року № 902-р (далі - рішення № 902-р) про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу у розмірі 300 000 грн.

Суди попередніх інстанцій встановили, що АМКУ направив на адресу Винзаводу вимогу від 1 березня 2012 року № 227-26/03-2458 про надання інформації у 10-денний строк з моменту одержання та належним чином засвідчених копій документів, яка була вручена 7 березня 2012 року уповноваженій на одержання пошти Винзаводу особі ОСОБА_1, яку Винзавод одержав 13 березня 2012 року.

Листом від 21 березня 2012 року № 2103 (за інформацією Поштамту ЦПЗ № 1 (лист від 17 вересня 2012 року № 05-1836) відправлений поштою, цінним листом № 6500902106000, прийнятим до пересилання 21 березня 2012 року), який надійшов на адресу АМКУ 29 березня 2012 року, Винзавод надав відповідь на вимогу від 1 березня 2012 року № 227-26/03-2458 з доданими документами.

6 серпня 2012 року АМКУ прийняв розпорядження державного уповноваженого від 6 серпня 2012 № 03/348-р року про початок розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, яке супровідним листом від 7 серпня 2012 року за №227-26.13/03-8362 було направлене Винзаводу та одержано ним 27 серпня 2012 року.

9 серпня 2012 року АМКУ прийняв подання про попередні висновки у справі № 227/26.13/290-12, відповідно до якого було визнано, що Винзавод вчинив порушення, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України від 11 січня 2001 року № 2210-ІІІ «Про захист економічної конкуренції» (далі - Закон № 2210-ІІІ) у виді неподання інформації АМКУ на вимогу державного уповноваженого АМКУ від 1 березня 2012 року № 227-26/03-2458 у встановлений строк та до нього було застосовано штраф у розмірі до одного відсотка (доходу/виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за 2012 рік. Подання було надіслане позивачу з супровідним листом від 9 серпня 2013 року № 127-29/03-7824.

5 листопада 2013 року АМКУ постановив рішення № 902-р про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу, яким позивача визнано винним у вчиненні порушення, передбаченого пунктом 13 статті 50 Закону № 2210-ІІІ, у виді неподання інформації АМКУ на вимогу державного уповноваженого АМКУ від 1 березня 2012 року № 227-26/03-2458 у встановлений ним строк та на нього було накладено штраф у розмірі 300 000 грн.

Копія рішення була надіслана позивачу з супровідним листом від 13 листопада 2013 року № 127-29-3/03-11119.

Одеський окружний адміністративний суд постановою від 13 лютого 2014 року у задоволенні адміністративного позову Винзаводу до АМКУ про визнання протиправним та скасування рішення № 902-р відмовив.

Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 26 листопада 2014 року постанову суду першої інстанції скасував та прийняв нову, якою адміністративний позов Винзаводу задовольнив: визнав протиправним та скасував рішення № 902-р.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 21 липня 2015 року касаційну скаргу АМКУ залишив без задоволення, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2014 року - без змін.

АМКУ не погодився із ухвалою касаційного суду та звернувся до Верховного Суду України із заявою про її перегляд з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

У заяві АМКУ посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції статті 60 Закону № 2210-ІІІ та статей 2, 4 КАС, статті 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

На обґрунтування заяви АМКУ додав копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 29 січня 2015 року (№ К/9991/82105/12), 5 лютого 2015 року (справа № К/9991/64312/12) та копії постанов Вищого господарського суду України від 3 грудня 2014 року (№ 910/1331/14), 29 липня 2015 року (№ 916/2092//14), в яких дії суб'єктів господарювання визнані порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.

При вирішенні питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової палати у господарських справах Верховного Суду України виходить із такого.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від

12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» зазначив, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але і на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, який не має юрисдикції, але вирішує спір, що підлягає розгляду у суді іншої юрисдикції.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності за Конституцією чи законами України встановлений інший порядок судового провадження.

При розгляді справи суди всіх інстанцій виходили з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

На думку колегії суддів, такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні статті 6 Конвенції стосовно «суду, встановленого законом».

Частиною другою статті 4 КАС установлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення. Закони України можуть передбачати вирішення певних категорій публічно-правових спорів у порядку іншого судочинства, в тому числі господарського.

Такий інший порядок передбачений, зокрема, частиною першою статті 60 Закону № 2210-III, відповідно до якої заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів АМКУ повністю або частково до господарського суду.

З урахуванням змісту наведених норм, справи зі спорів про оскарження рішень (розпоряджень) органів АМКУ підвідомчі господарським судам і підлягають розгляду за правилами ГПК. Це стосується і розгляду справ за позовами органів АМКУ про стягнення з суб'єктів господарювання сум штрафів та пені у зв'язку з порушенням конкурентного законодавства, оскільки таке стягнення здійснюється згідно з рішеннями відповідних органів, які ухвалені на підставі приписів цих законів України. Крім того, пунктом 3 частини першої статті 12 ГПК встановлено, що справи за заявами органів АМКУ з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції, підвідомчі господарським судам. Винятком з цього правила відповідно до положень статті 19 КАС є вирішення справ щодо оскарження рішень АМКУ з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері державних закупівель.

Отже, постанови Одеського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2014 року, Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2014 року та ухвала Вищого адміністративного суду України від

21 липня 2015 року постановлені з порушенням встановленої законом юрисдикції адміністративних судів, тому рішення у цій справі підлягають скасуванню, а провадження - закриттю.

Керуючись статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової палати у господарських справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву Антимонопольного комітету України задовольнити.

Постанови Одеського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2014 року, Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2014 року та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 21 липня 2015 року скасувати.

Закрити провадження у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Котовський винзавод» до Антимонопольного комітету України про визнання протиправним та скасування рішення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийІ.Л. Самсін Судді: В.П. Барбара О.Ф. Волков А.А. Ємець П.І. Колесник В.Л. Маринченко О.І. Потильчак О.О. Терлецький І.С. Берднік М.І. Гриців Т.Є. Жайворонок О.В. Кривенда П.В. Панталієнко О.Б. Прокопенко О.Б. Прокопен